Як львiвськi батяри у Карпатах дiвку вкрали

Пiсня, написана львiвською мовою

Суне потяг, ген, до Львова,

в паровозi – шобла кльова,

п’ють, спiвають веселенько:

     веселенько,  веселенько,

     веселенько, веселенько…

     «Йой-но: зовнi –

     краля молоденька!»

Семафор, що завше клятий,

нинi став, як рiдний брате.

А як потяг заскрегоче!..

     Заскрегоче, заскрегоче,

     заскрегоче, заскрегоче...

     Й вiн її

     побачив очi!

    

Мружиться навпроти сонця,

зазiра, як у вiконце,

а у серцi, мов заноза:

     як заноза, як заноза,

     як заноза, як заноза,

     отой хлоп,

     що з паровоза.

«Нацо, зацо тобi за нiц

тут працьовать?

Поїжджаймо з нами, цаца, 

та й до Львова...»

     Поїжджаймо, поїжджаймо,

     поїжджаймо, поїжджаймо –

     заживеш,

     як польская крульова.

П'єнкну сукню, файнi мешти

y Карпатах знайдеш де ж ти?

А у Львовi мiльйон склепiв...

     Miльйон склепiв, мiльйон склепiв,

     мiльйон склепiв, мiльйон склепiв –

     жице буде

     бардзо лепє!

Нiц нiхто тобi не скаже:

«Хлопи львiвськiї – курв'яже... »

Подивись на них зблизенька!

     Так близенько, так близенько,

     так близенько, так близенько,

     щоб затьохкало

     серденько!

Ти злiзай зi свого воза

i давай – до паровоза!

A ми рушимо швиденько...

      Так швиденько, так швиденько,

      так швиденько, так швиденько  –

      щоб забулося

      все зленьке!

Гримнув потяг знов до Львова,

засвистала кодла кльова,

серед них спiва новенька:

       а серденько,  а серденько,

       а серденько, а серденько

       б’ється так,

       що чує ненька.

          Серпень  2008 р.